06.12.2021

Часті війни, репресії та політичні зміни навчили українців жити одним днем – журналіст

Щодо скаженої оренди на фінал Ліги Чемпіонів. Звісно, частково праві ті, хто пишуть про невидиму руку ринку, яка сама наведе лад і справедливість. І оце: «не хочеш – не купуй», «бізнес є бізнес», «який попит, така і ціна» і т.д. Мовляв, не лізьте з порадами, як людям здавати нерухомість і займатись бізнесом. Це правда, звісно.

Але… Але…

Думаю, в цій історії з орендою, яскраво проявилося наше невміння грати «в довгу». Невміння робити ставку на репутацію, замість ставки на швидке збагачення. Невміння відмовлятись від можливості зірвати великий куш зараз, заради сталих заробітків колись в майбутньому. 

Це як у відомому психологічному експерименті, коли дітям пропонували з’їсти одне печиво одразу. Або потерпіти… І за 5 хвилин отримати два печива. Мало хто з дітей, як ви знаєте, дотерпів. 

І ця проблема, на жаль, стосується не лише способу ведення бізнесу. Бо так само думають не тільки власники квартир.

Наприклад, підрядник з ремонту дороги думає: навіщо заробляти 8% профіту на ремонті дороги і не красти… Якщо можна хапнути 50% за рахунок якості дорожнього полотна, роздати відкатів 25% і ще 25% «заробити». Треба хапнути, поки є можливість. Поки зміг дивом виграти тендер. Бо, може вже і не виграю. Або поки кум працює в облавтодорі. Бо, може, завтра звільнять. 

І так багато в чому. Я спрощу зараз трохи, але високі податки, високі ставки кредитів, чималі хабарі — все це в тому числі ознаки того, що система відносин у нас влаштована так, щоб загребти грошей тут і зараз. А не думати про сталий розвиток на десятиліття вперед.

Звісно, таке ставлення до життя у нас має свою причину. Часті війни, голодомори, репресії та політичні зміни навчили українців жити одним днем: «Дають корову – дурно не стій, за налигачем біжи мерщій!».



Але ж має бути покоління, яке все це змінить. Можна ж і не дерти ціну за оренду в десятки разів, а підвищити її ну в 2-3 рази, щоб у іноземців склалося гарне враження про Україну і вони приїхали сюди ще раз, вже не як фанати, а як туристи.

Може і не в твою конкретну квартиру. Але розкажуть іншим і ти теж отримаєш клієнтів. Бо тисячі зусиль окремих людей змінюють обставини часу.

В прифронтовій Волновасі нещодавно я підійшов до зграйки таксистів. Питаю в одного: «Підвезете мене до районної прокуратури?».

Він протирав дзеркало, подивився на мене здивовано, каже: «Та тут немає сенсу їхати. Пройдіть пішки двісті метрів. Це там за парком, бачите?». Я подякував, пішов. 

Його колеги, що стояли поруч в очікуванні клієнтів, з насмішкою закинули йому: «Слава, ну, ти, блін, самий чесний таксист!»

Слава, здається, їх не чув. Протерши дзеркало, він взявся натирати торпеду свого «Ланоса».  Будьте, як Слава. 

Дмитро ГНАП

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *